| Випуск № 9 |
 |
 |
 |
| Автор: Administrator |
| 26.08.2011 06:43 |
|
"ВОЛЯ ХХІ" вітає зі святом 20-ї річниці відновлення Української Державності!!! Вперед до Незалежності й Суверенності!!!
 Назар Обідзінський. 20 років тому Україна відпливла від імперського берега. Ми всі думали, що вже позаду статус колонії, що місце геноциду, етноциду, лінгвоциду залишилось лише у підручниках історії. Були впевнені – Україна та українська нація піднялись з колін і на повний зріст рушили у напрямку повної суверенності та процвітання. Адже протягом мого „донезалежного” життя (а це все ж таки 33 роки!) при частих розмовах у колах однодумців (і не дуже ) червоною ниткою проходило твердження, що найбільш успішною державою при розвалі Союзу мала б стати саме Україна. Ми усі були впевнені у цьому. І відповідний потенціал Україна для цього мала насправді. Та не так сталося, як гадалося... Відпливла Україна від імперського берега, та так 20 років і борсається, не знаючи напрямку до берега суверенності та реальної Незалежності. Перший капітан позбавив пароплав „Україна” майже усіх основних засобів для продовження руху (навіть коштів на придбання палива) та судового озброєння. Наступний втратив компаси та оголосив команді, що напрямку руху він не знає. Третій, мало того, що геть не мав мореплавської освіти, то ще й, приступивши до виконання обов”язків, почав непримиренну боротьбу з командним складом та довірився відомим усьому світові піратам. Докапітанився до того, що головний пірат відняв у нього кермо та вже півтора року впевнено рулює у геть не потрібному Україні напрямку. Позаяк судно залишилося без доброї половини силових установок, він усадив весь матроський склад за весла. Гребуть матросики за тарілку супу від світанку до заходу Сонця... А для невдоволених – карцер завжди має гостинно відкриті двері. Ну, а якщо без метафор та гіпербол, то маємо насправді сумну картину напередодні 20-річної річниці Незалежності. І бачать цю картину усі без виключення українці. Усі верстви населення зачепив болючий стан справ у країні. Безупинне зростання вартості життя торкнулось усіх, крім декількох кланів-сімей, які зосередили у себе увесь фінансово-економічний потенціал України. Наш з вами, дорогі співвітчизники, потенціал. Зростає вартість життя, вартість залишатися здоровим, вартість смерті, адже тепер вже і поховати померлого – недозволена розкіш. Новітні лже-реформатори заганяють нас у ярмо пожиттєво. Вже не хочеться вкотре повторюватись про здачу національних інтересів на міжнародному рівні. Так і стоїть перед очима гайдаївське „Кемска волост...” при нагадуванні про ЧФ РФ в Криму до 2042 року (тобто, безстроково). Тепер вони крутять своїми „кормами” при пропозиціях стосовно митного союзу, газо-транспортної системи... Так і корчать із себе красивих і розумних і ніяк не визначаться, куди їм – направо, чи наліво. А просвіщають та окультурюють нас тепер ніхто інший, як табачнікі. Пам”ятаєте, з шевченкових записів: "Як побачите Табачнікова, то заплюйте йому всю його собачу морду!"? Чєсть вони імєют прігласіть... Тож з якими здобутками зустрічати нам цей нинішній ювілей Незалежності? Та ми її, цю незалежність втрачаємо так і не здобувши у повному обсязі! Зрозуміймо, земляки, що саме ми маємо честь! Маємо честь бути українцями! Честь бути господарями на своїй землі! Честь вимести з нашої хати усю нечисть! Та й освятити нашу хату у своїй вірі єдиній - українській, православній. На нашій правічній землі. І стати й бути правічно самими собою – великим народом з великою історією, традиціями, культурою, мовою, ВОЛЕЮ. Тож, рухаймо до бажаного берега разом! Здобутки молодіжної політики напередодні святкування ювілею незалежності
Я хотів би дати свою оцінку здобуткам України до 20ї річниці Незалежності з позиції молодих Українців. Адже я з 18 років цікавлюсь і живу громадсько-політичним життям. Нажаль вимушений констатувати, що за 2 десятиліття Україна здобула юридичну незалежність, але фактичної незалежністі ми так і не здобули. Мусимо визнати, що ми залежні від кредитів МВФ, російського Газу і в світлі останнах подій, можливого дефолту США. Законодавствоі Конституція в Україні діє вибірко, або взагалі не діє. Всі ми розуміємо, що ми є далеко не демократичною країною. Адже, держава на даному етапі, усіляко сприяєї не розвитку громадянського суспільства, а перешкоджає встановленню цивілізованих засад управління державою народом України як це написано в 5-й статті Конституції України. Взагалі, про створення громадянського суспільства в Україні говорять вже, напевно, два десятиліття, ще з часів перебудови. Говорять всі: і журналісти, і соціологи, і аналітики, і звичайно політики. Але . Але, я не про те. Потрібно вирішувати як жити далі, в умовах фактичного геноциду молодих людей в Україні. Чому геноциду? Давайте визнаємо, що в Україні сьогодні дорого вчитися, дорого бути здоровим, дорого мати дітей, дорого відпочивати,та й взагалі дорого жити… Давайте визнаємо, що в Україні, та чого там, в Черкасах, небезпечно займатися молодій людині громадською роботою. І я в цьому переконався на власному прикладі. За останні декілька місяців, я і інші молоді люди, члени громадських організацій і просто громадсько-активні люди пережили значний тиск. Наприклад в мене був проведений обшук, вилучені особисті речі правоохоронцями, я вже збився з ліку, на скількох допитах, співбесідах я побував в СБУ, міліції, УБОЗі, Прокуратурі. Також встиг за свою публічну позицію, відсидіти в ізоляторі. Ось доречі і на минулому тижні, я був в СБУ, давав пояснення. Тому, особисто в мене, складається враження, що з невідомих причин ( можливо і відомих) сучасна українська влада не хоче дозволити молоді, займатись громадською роботою. Я вже не буду наводити страшну статистику наркоманії, самогубств, еміграції, злочинності серед української молоді. Це все ми і так знаємо. А от саме переслідування молодої людини, за переконання , в незалежній державі,- це величезний злочин. Тож я можу зробити висновок, що незадовго до святкування ювілею незалежності, ми маємо досить песимістичну картину. І наведені мною аргументи можуть призвести до двох шляхів, якою піде молодь: або молодь змінить нині існуючу ситуацію конституційним способом, змінивши владу і змусивши нову до демократичних, а відповідно і економічних перетворень, або, на жаль, старим як світ способом коліївщини. Я впевнений, що молодь, як найбільш незалежна, і найбільш зацікавлена каста суспільства, знайде вихід зі склавшоїся ситуації. Адже здобували в непростий час українську Незалежність здебільшого молоді люди, варто згадати і ланцюг злуки, і голодування студентів на граніті в Києві. На щастя, ми живимо у вік вільного доступу до інформації, у вік інтернету. І я спостерігаю велику активність молодих людей як в громадських організаціях так і в неформальних об єднаннях. І я сподіваюся, що після зміни сьогоднішньої влади вже на наступних виборах, чи через імпічмент, наступні владоможці вимушені будуть врахувати при визначенні загальнонаціональних пріоритетів - інтереси молоді. Бо, вона повинна стати активним учасником вирішення завдань, що стоять перед державою і суспільством. Черкаська опозиція не змогла продати губернатора
Тетяна Воронцова, "Нова молодь Черкащини"
На День незалежності у Черкасах об`єднана опозиція області провела спільні заходи на Театральному майдані міста. У рядівці наметів «Батьківщини», УНП, НРУ, «Свободи», «За Україну», «Фронту змін», Партії пенсіонерів та «Нашої України», прикрашених гаслами «Ні політичним репресіям» та «З Україною у серці», активісти партій зібрали понад півтисячі підписів на підтримку лідера БЮТ Юлії Тимошенко.
Як такий, мітинг опозиціонери не проводили, а запропонували присутнім послухати концерт та взяти участь у жартівливих конкурсах, в яких дошкульно висміяли чинну владу. Так, однією із розваг було метання дротиків «у дулю Азарова» (портрет Азарова, який скрутив дулю). Найвлучнішим противникам урядової політики вручали в подарунок українську книгу чи диск з українськими піснями.
 Також організатори виставили на імпровізований аукціон портрет черкаського губернатора Сергія Тулуба у мантії члена Ордену Святого Станіслава. Учасники акції назвали цей витвір мистецтва «Ганьбою Черкащини», але купувати відмовились. Найвища запропонована ціна: 52 копійки. Тому опозиціонери, якщо черкащани не бажають щодня спостерігати ані діяння нинішньої владної команди, ані обличчя її очільників, спробували пустити портрет на кульках у небо, «щоб летів геть з Черкащини разом зі своєю донецькою братвою і не повертався», але вітер лише поволочив портрет по бруківці.
«Як міцно засіла ця влада по регіонах, так що доведеться докласти чимало зусиль, щоб її викоренить, - сказав на це лідер об`єднаної опозиції області Леонід Даценко, - Але спільно ми обов`язково її здолаємо.»
 Під вечір опозиційний Майдан піснею Тараса Чубая «Лента за лентою» зустрів офіційну колону на чолі з Сергієм Тулубом та мером Черкас Сергієм Одаричем, які підійшли покласти квіти до пам`ятника Шевченку. На щастя, обійшлося без сутичок: владна делегація поклала до підніжжя пам`ятника букети, а опозиціонери роздали новоприбулим опозиційну газету «Дзвін» та листівки.
НАРУГА НАД ПАТРІОТИЗМОМ
Назар Обідзінський
19-го серпня, у 20-ту річницю горезвісного ГКЧП у Черкасах, на площі біля будівлі міськради, яку міський голова Черкас любовно називає мерією, з ранку до вечора стояв червоний серпасто-молоткастий намет. Вірні послідовники єдиного правильного вчення Лєніна-Сталіна (тому що воно вірне) у письмовій та усній формі висловлювали своє обурення з приводу розпаду есесесерівської імперії, звідки можна робити висновок, що дуже жалкували з приводу появи незалежної держави Україна.
 Звертаю вашу увагу, що ця не досить патріотична акція не зовсім прихильників української незалежності не була ні заборонена владою та не отримала жодних зауважень з боку тієї ж, як вона сама себе декларує, патріотичної влади. А ось маленькій громадській організації "Воля ХХІ", яка щорічно у таке державне (!) свято, як День Прапора України, встановлює на Театральній площі Черкас намет і за свій досить скромний кошт розповсюджує синьо-жовті стрічки, а молодим мешканцям та гостям міста у цей день влаштовує такий собі міні-боді-арт, наносячи національні кольори на окремі ділянки тіла, нині влада через суд заборонила проводити такий захід. Позов до суду подала Черкаська міська рада. Мотивувалося в основному тим, що якщо ГО "Воля ХХІ" поставить намет і роздаватиме жовто-сині стрічки перехожим, то це завадить гостям міста і черкасцям милуватися архітектурою міста....  Доречі, минулорічні фото яскраво ілюструють, як "Воля ХХІ" своїми діями на День Прапора України перешкоджала людям милуватися архітектурними перлинами міста: Архітектурне чудо - Черкаський драматичний театр:
 Нижче - дії з "перешкоджання" ( фото: Назар Обідзінський) :
   Приходжу до висновку: На переконання "батьків міста" (чужого для них самих) намет патріотичної ГО "Воля ХХІ" встановлювати не можна, на відміну від червоної "палатки" послідовників людожерів лєніних-троцьких-сталіних. Пане міський голово Черкас Одарич! Ви стояли біля витоків Руху? Ну-ну... *** Щойно повернувся з центру міста, де взяв участь у вшануванні Прапора. І що ж я там побачив? Знову ж на площі перед Черкаською міськрадою зборище прибічників СССР та червоного прапора.(фото http://mamalyga-v.livejournal.com/1734.html)  Знову біснуються. Ніхто їм не заборонив їхнього заходу, ніякого дискомфорту вони там не відчувають. Одним словом, на повний голос "Слава СССР!" А от "Слава Україні!" - зась! І це ще не все. Прийшовши додому, зазирнув до поштової скриньки і побачив два листа. Обидва відправники - виконавчий комітет Черкаської міської ради. Обидва підписані міським головою С.Одаричем. Перший - копія повторної позовної заяви до суду про заборону проведення ГО "Воля ХХІ" заходів до Дня Прапора від 19.08.2011 р. (відправлене 22.08.11 р.) другий - запрошення відзначити це свято спільно. Цитую: "...запрошую Вас долучитися до офіційних урочистостей до Дня Прапора України..." І також, підписане 19.08.11 р., а відправлене 22.08.11 р. Ну і запитується, який з двох листів вважати щирим? Представники Об"єднаної опозиційної ради Черкащини відзначили День Прапора України.(фото http://gazetadzvin.blogspot.com/)  |
| Оновлено ( 26.08.2011 17:22 ) |
