 |
 |
 |
|
УКРАЇНСЬКА ЧЕРКАЩИНА. ЛЮДИ Й ПОГЛЯДИ.
|
Мамалига Володимир Володимирович. читачам коротенько про себе.
місті Семипалатинськ, у родині військовослужбовця і студентки. У 1969 році родина повернулась до України і з тих пір - на Черкащині, в Черкасах.
посаду міського голови Черкас?
справ у місті, адже я – Черкащанин, тут живу, дивлюся на це місто і просто таке враження, що без особистого втручання нічого вже змінити не можна. Тобто, самому треба братися, міняти ситуацію в місті, тому що навіть впливи журналістські, впливи через депутатів, запити через друзів-депутатів – нічого не діє. Ситуація тільки погіршується. Засилля приїжджих, яким байдуже майбутнє Черкас. У них тут не живуть діти, батьки – все їм байдуже. Вони наше місто бачать тільки, як комерційне підприємство, яке має давати зиск.
Його проблеми: соціальні, економічні, перемогу на виборах, збираєтесь їх буду соромитись. Тому що з 1990 по 1994 рік я вже був депутатом Черкаської міської ради і вже тоді займався містом. Його проблеми я відчуваю, як кажуть, на власній шкірі. Відчуваю на температурі гарячої води, на дорогах, на смітті навколо, на корумпованій владі. Власне, не сам я – команда буде міняти ситуацію. Для цього є дуже прості і кардинальні кроки. Перше – скорочення управлінського апарату вдвічі, адже ще 1990 року у міськраді було 180 праціників виконавчого комітету, а зараз понад 500. 180 було в той час, коли населення в місті було більше, місто будувалося, працювали усі підприємства. Це – ревізія всього майна, всієї землі, впорядкування господарства міста. Зараз же ніхто не знає, які труби де лежать, хто відповідає за яку ділянку. Впорядкування, жорсткі міри, ревізія усіх минулих рішень і через суди, через прокуратуру, через ті важелі, які притаманні органам самоврядування, ситуацію можна докорінно змінити вже впродовж першого року. задовольняє, тобто, іде все-таки прогрес в мовній політиці.А в органах влади у нас завжди, у всі часи говорили українською. І нічого такого страшного немає. Школи у нас українські в переважній більшості. Вони якраз при мені переводились на українську мову навчання. Вже інша справа, який мовний режим у тих самих українських школах, але це вже проблеми адміністрації шкіл і проблеми батьків, які дозволяють, щоб з їхніми дітьми розмовляли суржиком. такі топонімічні назви, як от вулиці і провулки, названі іменами Лєніна, Кірова,Фрунзе, Р.Люксембург, Енгельса?..
коли-небудь в нашому місті і зробили для нього щось значне, чи посадили хоча б одне дерево, я зможу погодитись на подібні назви. Власне, звичайно, що не задовольняє. Я вважаю, що Україна має багато своїх героїв, багато визначних діячів. Зокрема діячів і радянської епохи, і дорадянської, історичних діячів, які гідні того, щоб їхніми іменами назвали вулиці. |
Чернявський Петро Олексійович.  1. Розкажіть, будь-ласка, нашим читачам коротенько про себе. Я народився 4 січня 1960 року у Шполі, але дуже це відміннездоров'я. В дитинстві ми багато У Черкасах я мешкаю більше 10-ти років і вважаю, що цей час мені дозволив ознайомитися з містом і його проблемами зсередини і достеменно. Вважаю, що головною проблемою нинішньої влади є відсутність коштів і невміння віднайти джерела фінансування. Влада повинна розуміти, що ефективніш і розумніш підтримати те, що у нашому місті вже розвивається, а не піднімати підприємство з руїн. Нами розроблено програму „Нова перспектива міста” – у ній сформовано цілі та методи роботи на покращання життя у Черкасах. Ось основні тези з цієї програми: - ...Створювати висококваліфіковані та високооплачувані робочі місця... - ... бюджет повинен мати конкретну мету, що реалізується через програму стратегічного розвитку... -...створивши вантажний термінал на базі аеропорту, наше місто стане центром комунікацій... -... тролейбусні маршрути віддати у приватні руки... Тролейбусний парк залишити у власності міста... -...теплокомуненерго, водоканал не можуть передаватися у приватні руки без створення в цих сферах діяльності конкурентного середовища... -... всі дороги в Черкасах зробити новими... -...влада мусить діяти згідно з законами економіки, а не всупереч їм... -...впровадити концепцію електронного самоврядування... -... мер має працювати з фахівцями, а не з політичними партіями... Більш детально з нашою концепцією розвитку міста та програмою ви можете ознайомитися в щойновиданому нами інформаційному віснику „Черкаси – ТВІЙ дім. Наведи лад!” 4. Чи влаштовує Вас мовна ситуація в місті, країні? Зокрема в адміністративно - управлінській царині. Звичайно, мені хотілося б, щоб Україна мала свою рідну мову. Тому що це є ознакою нації. Між тим, для мене, як людини, яка переймається міськими проблемами, це питання не є повноваженням міського голови чи міської влади. Це – питання політики. Мені здається, що це питання роз”єднує людей і піднімати його – зайве. Я думаю, що в Україні немає ніяких проблем мовних і ніяка – ні російська, ні українська – не притісняється. Більш того, скажу, що якщо й притісняється, то власне українська. Ще раз повторюсь, що це питання не є приорітетом міського голови. Що стосується політичної суті питання, то з цього приводу я маю своє бачення.А те мовне законодавство, яке на сьогодні є виписаним, воно повністю відповідає потребам людей. 5. Чи не байдуже Вам, що наше місто „прикрашають” т акі топонімічні назви, як от вулиці і провулки, названі іменами Лєніна, Кірова,Фрунзе, Р.Люксембург, Енгельса?.. Якщо не вдумуватися в це питання, то воно ніби байдуже. Якщо суспільство поважає себе й свою історію, то воно має увіковічувати тих героїв, які відстоювали незалежність цієї країни, відстоювали наші національні традиції, відстоювали правду, праведність, відстоювали розбудову того суспільства, яке б мало функціонувати за заповідями Господніми. А ці люди, імена яких досі „прикрашають” назви наших вулиць, були людьми від диявола, що Котовський, що Лєнін, що інші революціонери... Вони нищили свій народ. Ми маємо знати про них, звичайно, але не увіковічувати про них пам”ять. Звичайно, це питання не є основним у роботі міського голови. Це питання має визріти, і, я думаю, з часом воно буде вирішене. Сильно ламати його, через коліно, можливо, не варто.
|
ВИБОРИ НА НОСІ, або СТАБІЛЬНІСТЬ І РЕФОРМИ виборчих перегонів. Та все ж, окрім цього скоріш спринту, аніж марафону, Черкащина продовжує жити своїм, у більшості випадків, не зовсім комфортним (а іноді й зовсім некомфортним) життям. Невпинно зростають ціни на товари усіх сфер вжитку, лізуть догори і стають вже зовсім непідйомними комунальні тарифи. Впевнено й стабільно стоять на місці зарплатня та пенсії. Так само стабільно люди панічно бояться (не приведи Боже!) захворіти, бо лікування у нас – розкіш для багатіїв. Усе життя наше підтверджує, що стабільність – основа політики нової (а чи нової?..) влади. Будують нову країну. Україну – для людей. Чи будується нове місто, про що запевняє нас ця влада з сотень розставлених по всьому місту біг-мордів? Аякже! колишнього голови Черкаської ОДА, а по-сумісництву почесного президента клубу ФК „Дніпро” (Черкаси) О.Черевка не спромоглась зберегти улюблений черкащанами футбольний клуб. Канув в Лету. нам (заодно виправдовуючи себе) про те, у якому стані їм дісталося господарство від помаранчевих, денно і нощно напружено думала, як повернути нам наше улюблене дітище і зробити Черкаси футбольною Меккою. Вони ж „паражняк нє гонят” – не будуть же дублювати вже здійснене раніш іншими можновладцями перетворення Черкас у столицю баскетболу. А що – прижилися і у нашій помірній зоні мавпи. І додумалась: встановила на Соборній площі збірний майданчик для „дир-диру” (себто, міні-футболу). Прикрасила цю міні-маракану з усіх боків, ззовні й зсередини символікою „єдіной руководящєй, паражняк нє гонящей сіли” (себто, Партії Регіонів) та й примусили студентів фізкультурного факультету ЧНУ ім.Б.Хмельницького (себто, начебто діточок віку „Шкіряного м”яча”) проводити там такі собі показові заняття. достатній кількості, та все ж є більш-менш відповідні до таких потреб майданчики. Ось, хоча б у парку Хіміків. Так ні ж! Влада впевнено, з надією дивиться вперед і вже бачить черкаську футбольну команду як мінімум у відбірних матчах Ліги Європи. Тому й гадає вона, що футбольні фани (себто перехожі, що поспішають центром міста у своїх справах) також повинні бачити, хто саме піклується про підйом черкаського футболу на відповідний рівень.А хто ж побачить оті потуги десь там у парку Хіміків, чи там у Соснівці? по ньому бігають молоді спортсмени у найбільш загазованій точці міста, де щохвилинно у обидві сторони несуться десятки (а то й сотні) автотранспортних засобів. Зважте, тільки одних маршруток, що зупиняються (продовжуючи відчайдушно газувати) на Соборній площі, понад десяток. №№ 2, 4, 11, 14, 18, 21, 22, 23, 26, 26а, 31... Та тут впору пішки в протигазах ходити, не те що в соккера ганяти.Та до Кубку УЄФА партія веде! І тепер вже напевно усі знатимуть, яка саме партія. вже й знаємо, для яких саме людей... „нєганєнія паражняка” в Черкасах, то додамо наступне. У якості прикладів другого, третього, і далі по порядку. продовжують бити свої машини об дороги. Так і згадується вислів одного мого приятеля: „Одарич журнал видає „Живи в Черкасах”. Так от, жити іще якось можна, їздити – ні!” то на усіх разом перехрестях не працюють світлофори. Так само стабільно продовжують дерти з нас три шкіри і нічогісінько (крім двірницької роботи) не роблячи реформовані СУБи. З ними все тільки ускладнилось. Якщо раніш бабця чимчикувала до начальника РЕУ зі своїми сантехнічними чи іншими комунальними болячками, і той начальник знаходився десь поряд, у тому ж мікрорайоні, то тепер з Зеленої їй треба дістатися аж до Гайдара. над нами таблички з назвами вулиць усіляких лєніних-кірових-котовських-люксембургів та інших демонічних фігур. Так само продовжується цілодобове споювання черкащан шляхом стабільного функціонування генделиків усіх мастей. І не засторога тому кошерна Мисада чи ісламське Баку... та розбудова сумнозвісного Царського села з рештою прибережної смуги Дніпра. Не пам”ятаєте, як новопризначений Тулуб з усіх трибун принципово погрожував розібратися із законністю забудови останньої? А що там розбиратися – розкрийте Водний кодекс України і зробіть висновки – хто злодій. А злодій не тільки той, хто порушує Водний кодекс. Злодій і той, хто дозволяє це робити. невпізнаності місто (особливо центр його) - наше улюблене місто. А як же ми любимо гордитися тим, що є черкасцями! Прямо не перестаємо гордитися – і, кидаючи недопалок собі під ноги, і, розпльовуючи навсебіч насіння, і, розкидуючи навколо себе упаковки від чіпсів, пива, горішків та іншого – все гордимося та гордимося... * * * Ну, і насамкінець, про ті події, які найбільш нас вразили.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ „Дослідницьким полем війни...”
8 жовтня у приміщенні Черкаського Будинку вчителя відбулась презентація книги „Дослідницьким полем війни, без ідеологічних окопів”. Книга представлена авторським колективом кафедри історії та етнології України ЧНУ ім. Б.Хмельницького. Ця збірка є продовженням наукового проекту „Україна у ІІ світовій війні”, де вчені-історики підійшли до висвітлення цієї смуги в нашій історії якомога неупереджено, зберігаючи цінність і важливість насамперед людського фактору, обходячи ідеологічні наноси. На презентації з інформацією про роботу над книгою розповіли головний редактор видання доктор історичних наук, професор В.Масненко, науковий редактор, доктор історичних наук, професор Ю.Присяжнюк, відповідальний за випуск, кандидат історичних наук С.Шамара, старший науковий співробітник Черкаського обласного краєзнавчого музею, член Національної спілки журналістів України Раїса Загоріна, представники студенства, які взяли участь у зборі документальних матеріалів. Представники ГО „Воля ХХІ” також взяли участь у цій події.
ВІДКРИТТЯ ПАМ”ЯТНИКА Ю.Горлісу-Горському 9-го жовтня у с. Мельники Чигиринського району відбулося відкриття пам”ятника письменникові, автору книги „Холодний Яр”, полум”яному борцеві за волю України Юрію Горлісу-Горському. Ініціатором цього став Історичний клуб „Холодний Яр” на чолі з відомим в Україні істориком, письменником, патріотом Романом Ковалем. Пам’ятник Юрію Горлісу-Горському збудував благодійник з Черкас Володимир Сапа, якого влада нині ув’язнила. Взяти участь у цій події з'їхалися патріоти з різних куточків України: були представники з Західної України, Херсонщини, Києва. Черкаська ГО „Воля ХХІ” узла активну участь у заході. Нижче подаємо фотозвіт.
| ПАМ'ЯТНИЙ ХРЕСТ На краю лісу біля села Гуків, що межує через Збруч з містечком Скалою-Подільською, відбулася знаменна подія - відкрито триметровий базальтовий Пам’ятний Хрест,там написано -„На цьому місці 9.03.1950 року воззнісся на Небо лицарський дух Головного командира УПА, вірного сина українського народу генерала Романа Шухевича, який загинув 3.03.1950 року під м. Львів у нерівному бою з московсько-більшовицькими ординцями в результаті підлої зради. Друже командир, Твоя справа не вмре, не загине!” поблизу с.Гуків Хмельницької області та смт.Скала-Подільська Тернопільської області відбулось урочисте відкриття пам’ятника генерал-хорунжому і головному командиру Української Повстанської Армії з 1943 по 1950 рр., голові секретаріату УГВР, головному провіднику ОУН Роману Шухевичу. Нарешті кожен український патріот зможе поклонитися праху людини, ім’я якої золотими літерами вписане в історію України. На цьому місці тіло вбитого в Білогорщі біля Львова головнокомандуючорго УПА було 9 березня 1950 року спалене, а недогорілі залишки кинуті в Збруч. Немає прощення катам, немає прощення т им хто це робив, немає прощення тим хто про це мовчав і не давав говорити іншим. Та турбує одне. Чому така грандіозна подія пройшла тихо і непомітно, чому про це мало знала громадськість, чому бойові соратники генерала не змогли побачити цю подію на свої очі, а ті хто прийшов бачили лише спини поважних і шановних гостей та кореспондентів. Що це ? Непрофесіоналізм організаторів, злочинна бездіяльність чи продумана акція. Чи можливо це міроприємство вже не в вписується в глобальну президентську стратегію „примирення”? Судити Вам... |
П'ятий випуск Електронної газети "ВОЛЯ"
від 14 жовтня 2010р.
