|
Отець Юліан Шеремета, настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ
- Який, на вашу думку, зараз духовний стан нашого регіону?
- Якщо говорити про духовний стан, я би назвав такі основні критерії, перше: скільки є людей в регіоні, які реально вірять в Господа Бога. Друге: як люди реально живуть цією вірою, тому що віра передбачає, щоб ми жили нею, тобто вона виявляється в наших ділах та в наших словах. Тому, якщо дивитися на загальний стан Черкаського регіону, скільки людей є присутні в храмі, і більш того не то щоб присутні, а чи вони живуть вірою, я б оцінив скажімо, як низький духовний стан, в тому плані, але говорю конкретно про віру в Господа Бога, не говорю про якісь інші духовні чи моральні аспекти...Можливо, є люди чесні, добрі, але тих аспектів ми не торкаємося...Тобто віра для мене - це беззастережне довір’я Христу, беззастережне переконання перебувати кожен день в єдності з Богом, в єдності з його святою Церквою... Ну ось, наприклад, дивлюся скільки людей приходять до храму, не тільки до моєї церкви, але і до інших церков, які є, католицькі, православні чи протестантські... Якщо ми станемо на вулиці і будемо опитувати людей, чи ходять вони до храму...Але ходять до церкви як, так як це каже Церква, так як Господь Бог навчає нас через Святе Письмо - кожної неділі, кожного свята чи вони є присутні? Думаю, що тут не набереться навіть 2% тих людей, які реально є воцерковленими. Звичайно, багато ходять Пасху посвятити, на Різдво, але це для мене не є вияв віри. Особисто я б не казав, що це людина є віруюча, тому що вона радше вірить традиціям, їй треба піти посвятити, бо всі святять чи пасху, чи вербу і на Різдво піти до церкви, тому що всі йдуть. Колядувати, тому що така традиція. Тут немає глибокої віри в Бога. Бо віра в Бога виявляється у причасті та сопричасті Божественного життя. Це є єднання з Ним. Тому, як на мене, тут духовний стан є низьким. Так само загальний духовний стан: це ми можемо віднести щодо таких норм життя, скажімо, що я бачу по телебаченню та в інших мас-медіа: на загальному каналі та іншим каналам рекламу контрацепції, рекламу інших таких злих речей: алкоголю чи інші будь-які речі, які не сумісні з церковною мораллю і просто неправдиво викривлюється інформація, це видно, що більшість людей живе такою мораллю. Якщо ми не бачимо боротьби, явної реальної боротьби проти абортів, боротьби за те, щоби безпритульні діти мали де жити, щоби вирішувались соціальні проблеми, щоби діти з вадами: чи то целебральним паралічем, чи іншими мали якийсь нормальний статус у суспільстві і були всюди прийняті... Це ми теж можемо віднести до духовного стану, що виявляється у ділах. Дуже багато зараз говоримо про духовність. Це можна почути з уст політиків, особливо перед виборами, які дуже часто ходять до храму, не раз запалюють свічки, коли їх знімають на камери. Це би я не назвав духовним станом. Особисто в себе на парафії не бачу кожної неділі будь-якого політика, який би брав участь в Божественній Літургії. Думаю, таких політиків ми не бачимо і в інших храмах, це відноситься і до Києва і до Львова. Мені навіть казали, я не знаю, чи це правда, що Черкаська область одна з перших у процентному відношенні, в кількості абортів, які зроблені в Україні - убитих дітях, правда докладно, не знаю, цю інформацію чув від однієї людини та не перевіряв, але це свідчить, і це свідчить, навіть якимось таким мовчанням на ту проблему, навіть якимсь таким би не до кінця великим криком Церкви, хоч свята Церква про це постійно говорить і закликає, правда часто ніхто не слухає. Бо світ не любить Божої мудрості та Божої правди. Ось для прикладу, все таки, хочу зробити таку ремарку: в 2004 році я був в США, тоді балотувалися в президенти ( в них тоді також були вибори) Джордж Буш, він ішов на другий термін і Джон Кері. І суспільство дуже часто питало, це було важливо для людей, як майбутній президент ставиться до абортів – до прямого і жахливого вбивства ненароджених дітей. Пригадую собі такі речі і думаю чи це питання хтось ставив сьогодні нашим кандидатам в президенти – ніхто такого питання не задає: «Як ви ставитесь до абортів?», а це важливо, як президент оцінює це і що наша країна робить, щоби боротися з цим великим злом, радше можна сказати нічого не робить...Процвітає тут аборти та контрацепція. Часто, кажуть, що приходять до лікарів коли вагітні, навіть одружена жінка, то не раз деякі лікарі питаються: « Що будемо робити аборт?» Тобто це свідчить про рівень лікарів. Ну це один такий аспект з багатьох іних, щоб зрозуміти стан нашої духовності.
У яких відносинах знаходиться ваша парафія з місцевою владою? Чи надає вам якусь допомогу міський голова, міська рада тощо?
Що до конкретних відносин - ми не маємо таких близьких відносин, щоб хтось там надавав нам якусь допомогу...ми маємо товариські відносини і навіть двічі я зустрічався з секретарем міської ради паном Василем Маринкевичем та з паном Анатолієм Чабаном . Так це були дружні товариські розмови: раз був з Владикою, раз був сам ....але що до допомоги...ну найперше, що не було ще явного чіткого прохання від мене про допомогу, тому я не маю права сказати, що хтось щось мені не дає, бо, напевно, щоб щось дали, потрібно перше попросити. Друга річ, що наша парафія ще дуже молода і зараз ми розвиваємось і буде стояти так само питання виділення земельної ділянки. Тут, скажімо, така співпраця з Черкаською владою є дуже важливою і ми надіємось міцну співпрацю і гарні, дружні відносини, так як це є, скажімо, з іншими конфесіями, тому що ми є традиційна церква – церква-спадкоємиця Володимирового Хрещення і це абсолютно для нас є пріоритет бо розуміємо, що повинні співпрацювати щоб якнайкраще разом із місцевою владою послужити для нашого українського народу, тому вірю в нашу плідну співпрацю.
Я знаю про те, що чимала кількість черкаських прихожан УАПЦ перейшла до УГКЦ і деякі з них кажуть, мовляв, у вас краще співають,а що скажете Ви, пане Отче, з цого приводу?
Я б сказав інакше: якщо ми сьогодні зайдемо до храмів Української Автокефальної Православної Церкви чи у храмах Київського або Московського патріархатів, то побачимо певну кількість наших парафіян, які, у зв’язку з тим, що довгий час тут не було постійного священика і не було Греко-Католицької Церкви ходили до інших церков. Неодноразово, зустрічав людей, які кажуть: "Ну, ми є і греко-католиками: і дід, прадід є греко-католиками і все нормально, але ми ходимо туди, де є храм. Не було нашого храму, ми звикли туди ходити. Тобто, знаєте, казати, що хтось з парафіян і люди, які належали до Автокефальної Православної Церкви чи інших перейшли до УГКЦ, то в моїй практиці немає такого жодного парафіянина, який би реально був споконвічно з тих церков і перейшов би до нас. Знаєте, тому можу ствердити: того немає. Так, були люди, які взнали що є наша парафія і вони просто повертаються до своєї Церкви, якої членами вони себе вважали завжди... . І на мою думку це є нормальним і так повинно бути.
Якої думки Ви щодо створення єдиної помісної Православної Церкви?
Це є дуже важливо для української Церкви, для всіх традиційних церков: прагнути до того, щоб була єдина помісна Церква. Це не є якийсь виклик сучасної України – створення єдиної помісної Церкви..про це говорилося уже давно... В 1439 році наш київський митрополит Ісидор на Флорентійській унії засвідчив, що наша Київська Церква хоче бути, як в єдності з Римом, так і в єдності з Візантією. Так як це було в часі Володимирового Хрещення - 988 рік, ми були в єдності з Римом і Візантією. Це було добре для нашої Церкви і нашого народу. Пізніше митрополит Мисаїл Київський , в своєму меморіалі в 1476 р., якщо я не помиляюся щодо дати, також говорив, що наша Київська Церква повинна відіграти важливу роль в єдності Сходу і Заходу і бачення цієї помісної Церкви, яка буде в єдності і в союзі зі Сходом і Заходом – це був важливий аспект. Пізніше ми отримали Берестейську унію, де наш Київський митрополит і всі єпископи були одностайно згідні, тільки на кінці, перед самим підписанням, єпископ Львівський і Перемишльський не підписали Берестейської унії. Наша Церква прагнула до єдності зі Вселенською церквою завжди. І сьогодні говориться так само про єдину помісну Церкву і наш Патріарх Любомир Гузар, часто говорить про це. Про цю єдину помісну Церкву, яка буде в союзі як з Вселенськими Патріархами Православними, так і в єдності з Апостольським Престолом, що перебуває у Римі. Для нас це така велика річ і цим самим, ми показали б приклад світові щодо єдності. Звичайно, я розумію, що єдина Помісна Церква не постане завтра, але ж ми повинні працювати в тому напрямку. Можливо вона постане через років 10 – 20 – 50 а може і не за нашого життя, але ми повинні робити все, щоби ця помісна Церква постала. До цього нас закликає Боже Слово. Наша Українська Греко-Католицька Церква, на мою думку, відіграє велику роль в створені тої помісної Церви. На шляху до цього в 20-му столітті багато зроблено Митрополитом Шептицьким, його наступником Йосипом Сліпим, відтак теперішнім блаженнішим Патріархом Любомиром Гузаром...Я думаю, що я відповів на це питання.
Ваше бачення шляхів покращення життя в нашій Вітчизні?
Дехто говорить, що насамперед потрібно занятися соціально-економічними питаннями, а вже потім думати про духовність, а як же тоді Господь? Адже спочатку було слово Логос...
Якщо подивитися на кожну людину – людина складається з душі і тіла..тобто, і та душа, яка є в кожній людині, тісно пов’язана з тілом, настільки, що коли ми можемо казати – здорове тіло, здорова душа і здорова душа, здорове тіло. Я би навіть більше сказав: здорова душа, здорове тіло, тому що ми маємо багато прикладів людей, які хворіли, а стали великими святими, які змогли запанувати над своїм тілом, тому що дух вони поставили вище. Якщо будемо говорити про власне соціально-економічні питання, а відкидати питання душі, духа, як щось таке, що не є притаманне тілу, це буде як будувати дім на піску – рано чи пізно він рухне. Ми маємо щось таке, знаєте, був такий комунізм, який ми пережили 70 років, і всі казали, що буде завтра рай на землі і що все буде краще, ми будемо мати що їсти, що пити і все в один момент розсипалося з легеньким подувом вітру, тому що не було Бога, не було Духа. Все робилося лише для тіла і в тому плані тут є проблема – проблема нашого суспільства, що воно теж відділяє питання духовності від питання соціального життя. Питання духовності тісно пов’язане з соціальними питаннями. Чому? Щоб зайнятися соціально-економічними питаннями, людина повинна бути сильна, повинна бути духовно сильна, насамперед, повинна бути морально чесна, тому що ми маємо проблеми, якщо людина не чесна, з найкращими намірами, якими ця людина іде вирішувати соціально-економічне питання - це потерпає крах. Ми маємо багато обіцянок політиків перед виборами і пізніше , бачимо результат, який ми маємо на сьогоднішній день. Питання в чому – не виховуються духовно сильної людини. Питання в тому, що люди не є духовно сильними. Тобто, духовна сила – це вміння протистояти спокусам: спокусам грошей, спокусам влади, спокусам марнославства. Це вміння любити ближнього так як самого себе, це вміння подумати за свого ближнього і не робити ближньому того, чого би не хотів, щоб мені робили. Тут є біда, тому що в нашій країні маємо, що однім людям належить все – майже ціла країна, другим людям не належить нічого. Це свідчить про наш рівень духовності – що нема в нас духовності, а радше як є, то дуже мала духовність. І тому, я би сказав, що все потрібно робити в поєднанні. Насамперед, потрібно виховувати дійсно сильну духовну націю, морально добру націю, націю, яка не буде пити, не буде вживати наркотиків, не буде сексуально розбещеною. Націю, яка буде вірити в Господа Бога, яка буде жити Божими заповідями – не тільки декларувати, а жити повністю, націю, яка зможе фільтрувати де є добро, де є зло, тобто не сприймати того бруду і зла яке бачимо скрізь. Знаєте, поки того не буде, ми ніколи не вирішимо тих соціально-економічних питань. То проста річ, я вже, коли говорив про духовність, торкнувся абортів. Невже ми думаємо, що прийде президент, будь-який би президент це не прийшов, він вирішить всі наші питання? Якщо ми не даємо можливості вирішити проблеми наші Господу Богу? А потрібно повірити і повністю довірити Богові наші життя. Щоб, скажу словами ап. Павла, ми мали ум Христовий. Господь Бог не в силі вирішити за нас те, що повинні вирішувати ми, тому що Він поважає нашу свободу волі. Ніхто насильно не буде рішати наші проблеми. Ми говоримо про побудову сильної країни. А я би просту річ запитав : скільки було абортів, наприклад, в нашій країні, українців, скільки людей зробило аборт? І як ми хочемо будувати ту сильну Україну, просто на крові своїх дітей? На чому ми бачимо ту сильну країну? Немає підгрунтя для тої сильної країни, а від того явно залежить і соціально-економічний розвиток...тому, що неморальна людина, не може зробити нічого морального. А якщо ми не маємо тих моральних людей, людей духовно сильних, то вже вся наша країна іде такою дорогою, дорогою краху, дорогою армагедону. Навіть дуже часто, якщо торкнемося питання виборів, наша Церква не раз закликала, людей, щоб не продавали свій голос. Чому? Заклик є, тому що є така проблема. Але я ніколи не чув, щоб в Америці чи у Європейських країнах закликали не продавати свій голос. Щоб американська Церква закликала, там нема такої проблеми, там люди духовно сильні, там неможливі продажі свого голосу. Знаєте, це питання нашої духовності, нашої культури. Якщо в нас таке можливе, ну то про що ми можемо говорити дальше? Якщо пересічний українець, готовий , ну хай навіть 10% тих є, але продати свій голос за якусь там певну суму грошей, тобто тут нема далі про що говорити, ми не йдемо шляхом будування, т країни. І жоден президент, який би не прийшов, якщо би він був найкращий президент у світі, він не досягне результатів якщо не почне будувати в першу чергу духовний світ українців. Ось про це я би хотів сказати. Тому важливо, щоб спочатку було слово. І людина стала тільки тоді людиною, коли в неї увійшов Животворящий Дух, який зробив її людиною. Без духа людина не є людиною. І дуже часто в сьогоднішньої людини хочуть забрати того духа, повернути її до тваринного світу інстинктів, до тваринного світу задоволення. Про це свідчать реклами і інші такі речі...
Микола Матвійович Теліженко - художник, скульптор, заслужений художник України.
-Яким би Ви хотіли бачити наше місто у найкращій перспективі?
-Місто Черкаси?
-Так.
- Мені подобається лозунг «вільне козацьке місто». Також я поважаю спорт і Черкаські мавпи, але щоб місто, наприклад, зустрічало не транспорантом там чи якоюсь афішою «Вас вітають Черкаські мавпи», а «Вільне козацьке місто Черкаси Вас вітають!». Страшенно прикро. Зі сторони Києва як в’їжджаєш. Я все це говорив меру, але якось воно все це не міняється. Адже що таке "Черкаські мавпи"? Це наробок, будемо казати останніх п’яти років, а вільна козацька держава – то це було протягом тисячоліть, коли наша нація формувалася . Мені, наприклад, хотілося б бачити, де скільки церков було в Черкасах. Вони знесені, там, наприклад, банк стоїть на одному місті, тут ось адміністрація стоїть, але ж можна поставити невиличкий якийсь пам’ятний знак, щоб діти ходили і знали і вірили, тому, що релігія це покищо відокремлена від держави, я думаю, що може не буде ближнім часом відокремлена. І потім ідемо, наприклад по вулиці Остафія Дашковича – немає знаку, хто такий Остафій Дашкович – ніхто не знає...от...Немає вулиці Чорновола...немає вулиці Анатолія Лупиноса..немає вулиці Нарбута. Це ж такі знакові постатті, які формували це місто..от..і хотілося б це...По-друге, ми носимо досі ці всі комуно-більшовитські назви. Це ж хто такий...я до сих пір не знаю....Ні в школі не вивчають...нічого..ну досить багато... а що, наприклад от мені приємно, горджуся, що найдовша вулиця у Черкасах – це бульвар Шевченка.. Це також якось потрібно відмічати, якоюсь наглядною агітацією..якусь виховну таку роботу робити серед молоді, бо ми ж забудемо, на що ми маємо право і все інше. Просто бульвар від заводу і до Можайки – і все.. Але ж є така штука, як монументальна пропаганда, засоби масової інформації... Начальники дуже великі хай виділяють на підростаюче покоління, бо треба їх виховувати. В мене онучки ростуть, троє онуків, то хотілося, щоб вони власне в патріотичному такому плані виховувалися, а не просто на цих всих комп’ютерах, на інтернетах, на цій рекламі дурацькій – це раз. По-друге: років десять назад ми, наприклад боролись проти русифікації, а зараз американізація повна пішла. Реклами всі йдуть не на рідній українській мові, а це геть прикро. Черкасами протягом століть називали українців, а ми забули навіть рідну мову, тому що це все модно, на цьому можна зиски якісь мати, гроші заробляти....-
Який стан в країні, і зокрема в Черкасах Ви очікуєте після зміни сьогоднішньої влади?
Не знаю як відносно добробуту, але в першу чергу Україну хотілося бачити міцною могутньою, національно спрямованою державою. В нас є маса запроданців, людей, я не хочу їх образити, вони сюди просто не по своїй волі завезені і вони зараз формують політику, а патріоти знаходяться на заробітках по іспаніях, німеччинах...а нам політику диктують чужинці..а так хотілося б бачити національну державу...
|
Басараб Олександр Мирославович - Черкаський підприємець, громадський діяч.
Чи легко у нашій державі, в нашому місті займатися бізнесом?
Які головні перешкоди ви бачите для розвитку бізнесу в Україні?
Що б ви бажали змінити у сьогоднішньму стані справ для успішного ведення бізнесу та для реального протистояння іноземному впливу на нашого товаровиробника?
В Черкасах та в цілому на Черкащині проблеми розвитку бізнесу, такі ж як і в Україні. Я б розглянув проблему з головного, на мою думку, а саме – індекс корупції. В Україні він надзвичайно високий. Корупція, уявіть на хвилину, в період із 1998 по 2009
рік удвічі перевищувала відповідні показники країн Центральної та Східної Європи.
Цей показник свідчить про жахливу ситуацію, особливо це стосується малого та середнього бізнесу. Тому що для олігархічних кланів, власників великого капіталу це не така вже і важлива проблема. Орда депутатів у Верховній Раді є запорукою їх спокою. Брутально лобіюючи інтереси своїх спонсорів, вони ніколи не почнуть реальних економічних реформ. І не треба навіть слухати їх мантри про те, що вони і саме вони є державники і патріоти. Псевдодепутати - слуги лише великого капіталу. В Україні ми маємо справу з надзвичайно нефункціональною і деморалізованою бюрократією. Зараз малий та середній бізнес весь час під тиском корупціонерів. Спитайте пересічного ПП (приватний підприємець) про його бізнес-історію…і ви почуєте розповідь про податки та перевірки наче про вирок долі. Сумно, що та людина як правило сприймає це як ситуацію безвихідну.
Сьогодні пересічний українець постійно зіштовхуєтеся з наслідками роботи застарілого державного аппарату. Ми так і не зруйнували «Савєцьку» систему. Всі комуно- комсомольці на своїх місцях продовжують отруювати громадян «Червоною» отрутою. Трохи антуражу капіталістичного погляду на світ (часто це ми спостерігаємо виключно в шикарних автівках держслужбовця) нові кабінети, оргтехніка та шкіряне крісло. Решта - совдепівська думка в голові чиновника-дикуна. Характеризується це великою часткою цинізму, хамства, вседозволеності, корумпованим ставленням до використання влади. Наче влада є їх особистим правом і власністю. Вкрай слабке уявлення про те, як має поводитись нормальний чиновник у демократичній країні, що йому робити для розвитку бізнесу в регіоні. Україна не спромоглась це сміття викинути з теплих кабінетів шляхом люстрації, от і маємо бізнес країн третього світу.
Що ж робити? Треба вимагати від чиновників послаблення контролю. Але вимагати через спротив. Власники малого бізнесу повинні зрозуміти, що без політичного тиску, опору, спротиву разом з національними партіями, перемоги та реформ годі й чекати. А найбільш дієвим є спротив український, Націоналістичний. Ні в якому разі не дозволяти бюрократам та інспекціям свавілля, а їхнє втручання сприймати як виклик. Це рецепт не головний , лише частина головного. Головне це українська, націоналістична влада. Парламент зараз не моє жодного депутата – націоналіста. Висновки робіть далі самостійно. Як кажуть розумні люди: Від політичної непередбачуваності до економічних проблем — один крок. Що ми і маємо.
Василь Миколенко - депутат міської ради м. Черкаси
1.Стан справ у Черкасах:
а) Політичне життя.
- Відсутність поважної впливової прогромадянської дієвої політичної сили та її лідера.
- Відсутність поважної впливової прогромадянської дієвої громадської організації та її лідера.
б)Громадська активність
- ніяка.
в) Державне управління
- відсутнє.
г) Робота правоохоронних органів
- в питаннях захисту громади - повністю заполітизоване.
д) Активність молоді
- нульова.
е) Екологічний стан
- задовільний.
є) Найбільша загроза
- повне знищення та розкрадання комунальної власності, що за 1-1.5 роки приведе до швидкого знедолення черкащан, а через 2-3 роки - до техногенних катастроф.
ж) Позитив міської влади
- призначення заступником міського голови Александрова А.А.
2. До заміни назв вулиць ставлюсь позитивно, але це не є термінова робота.
3. Результати виборів логічні:
Лідери перегонів впевнено втрачають рейтинг в державі Яник -на 9%, Юля -на 13% порівнано з минулими виборами через антисоціальну діяльність своїх однопартійців.
4. Після виборів зміниться лише керівництво, підконтрольне Києву. Розкрадання держави продовжаться.
5. Злодії до влади приведуть лише злодіїв, що не дає шансів на покращення життя в державі.
З повагою, Миколенко.
Карась Микола Федорови, лікар, завідуючий хірургічним відділенням міської лікарні швидкої допомоги.
Як ви оцінюєте стан вашої сфери діяльності - охорони здоров'я, чи здатна наша держава сьогодні стояти на захисті здоров'я наших громадян?
Наша держава здатна стояти на захисті охорони здоров’я. У держави для того щоб надавати послуги і надавати допомогу повинні бути кадри : медсестри, лікарі. Повинні бути медичні центри, повинні бути діагностичні засоби: рентгени,компьютери, УЗО, кардіографи…якщо це все є – то потрібні ліки. Якщо є ліки- то потрібні приміщення де лікувати.
Система лікування в нас побудована так , що є поліклінічна мережа і стаціонарна мережа.
В полікліннікці люди роблять первинний огляд, я вважаю що ця система найдосконаліша в світі.
Тому що в багатьох країнах поліклініки немає, а у нас є.
Я вважаю що невідкладна медицина повинна бути безкоштовною, а от планове лікування має бути платним, тобто за кошти медичного страхування.
В цьому році службі невідкладної допомоги нашої лікарні ( 3-тя міська) надали майже 9 тисяч гривень на місяць з бюджету, порівняно з минулим роком де ця цифра була 7 тисяч. Тобто тепер легше буде надавати невідкладну допомогу. Багато це чи ні? Думаю повинно бути більше, але на перші 4 – 5 днів для надання невідкладної допомоги людині цього вистачить.
Проблема головна в нас у тому , що корупція яка процвітає у верхніх ешелонах медичної влади, скажемо так : від МОЗ України і нижче, вона не дає нам нормально надавати лікування хворим.
Ось такий маленький приклад. Виділили 600 мільонів на пандемію грипу. В місто Черкаси прибуває закуплена на державний кошт допомога. Це все закуплено конкретною людиною, розпоряджається цими коштами конкретна особа,яка близька до прем’єр- міністра Тимошенко Ю.В…її племінник, прізвище ми не будемо називати, тому що його прізвище стоїть на усіх супроводжуючих документах. І прибуває що? Таміфлю, термін якого збігає в квітні місяці, а коштував він як ліки, які будуть зберігатися 5 років. Прибувають не апарати для штучної вентиляції легень які вкрай необхідні при цьому недугові, а кольпоскопи – 20 комплектів – що це таке? Це такий апарат який застосовується при огляді гінекологом жінок у гінекологічному кабінеті…мало того кольпоскоп сучасний, він коштує 20 тис у.о. за один комплект – тобто 400 тис за 20 які прибули в Черкаси у якості боротьби з пандемією грипу. І відразу ж прийшли люди які хотіли взяти ці кольпоскопи в оренду, заробляти собі гроші, використовуючи сучасні кольпоскопи. І з величезним скандалом ці колькоскопи були відправлені туди, звідки їх прислали. Уявляєте, під час пандемії грипу було витрачено 400 тис доларів нінащо! Але ж конкретні люди вже знали тоді, що ці кольпоскопи прибудуть і їх можна буде взяти у свої приватні гінекологічні кабінети….
Кольпоскопи теж потрібні але не під час пандемії грипу їх треба купувати.
Хочу сказати, що при владі комуністичній, вважалося ,що якщо оперував хірург-комуніст, то рана заживає швидше і краще, а я вважаю що якщо операцію зробить фахівець то рана заживе краще ніж якщо прооперує комуніст. Це я до того, що зараз до влади прийдуть «Регіони» і знову почнеться те найгірше ,що було при союзі.
Які шляхи ви бачите для покращення медичного обслуговування наших громадян?
Зараз громадяни України сплачують за безкоштовне медичне обслуговування 95 відсотків його вартості.
Я вважаю, що якщо МОЗ очолить людина не за партійним квитком чи політичним переконанням, а фахівець і буде прийнята страхова медицина, не та пародія як зараз. Підприємець і держава повинні за своїх хворих працюючих відшкодовувати.
Корупція в медицині – найстрашніше зло!
Тільки в лікарню потрапляє депутат чи інший високопосадовець, як одразу йому все лікування йде безкоштовно... Що в нього нема за що ліки купитити? Нехай би краще бабуся пенсіонерка на ті гроші безкоштовні ліки отримала…
От зараз під час морозів багато безхатченків потрапило до нашого відділення…поодрізали їм ноги, а тепер куди їх виписувати? Під кущ?
Дуже потрібні спеціальні заклади для допомоги безхатченкам…
Врятувати нашу медицину може тільки боротьба з корупцією серед високопосадовців від медицини і введення медичного страхування.
Який ваш рецепт для оздоровлення в цілому нашого суспільства?
Ми всі: українці, росіяни, евреї, татари повинні зрозуміти ,що живемо в Україні і є громадянами цієї держави, і ця держава це єдиний орган який може нам зробити тут нормальні умови існування. Ми маємо усвідомити, що ми є єдиний український народ. Але, позаяк ми є українці, і в цій країні ми є титульна нація , ми повиння зрозуміти і дати зрозуміти всім , що тільки українці в Україні повинні всіх згуртувати.
І звичайно державна мова повинна бути українською. От у мене тут працюють медсестри російськомовні, але кожного дня я їх вчу українському слову, от не дозволяю їм казати «здраствуйтє», а кажу щоб говорили: "Доброго ранку Микола Федорович!" І коверкаючи слова навчилися говорити…
Ми маємо зрозуміти , що ми єдиний Український народ!
Юрко Прокопчук, актор Черкаського Академічного Українського Музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка.
Весь світ театр?
Весь світ не може бути театром, і не треба його робити театром.. Дай Боже щоб хоч в театрі існував театр , дай Боже щоб у нас відродилося або наново створилося саме поняття театру, як храму мистецтва… Нажаль, ми не змогли передати з покоління в покоління основи театральних традицій, тож якщо їх немає, значить створимо їх наново. Створимо інший театр, який зараз необхідний, як спраглому вода. Хочу щоб театр став для людини життєвою необхідністю. Я страшне не люблю людей, які хочуть Їсти, ходять і кажуть що вони голодні. А от коли людина голодна духовно, коли вони помічають що в нас архітектура , наприклад, недолуга….бо система руйнування яка в нас була, знищила усе гарне..в нас страшна система руйнації була – революція, громадянські війни, голодомори…тому і виховали народ таким боязливим і нерішучим.
То що ж ми маємо змінити в нашому суспільстві?
По-перше ми маємо вбити в собі отого звіра , що називається совдеповщина! Homo Soveticus – треба знищити в собі! Як знищити? Знаннями! Нам стільки брехали в цьому житті, що тепер ми маємо просіяти – де брехня, а де правда, де зерно, а де полова. Я маю на увазі своє покоління, та й молодь ..їм теж брешуть..що не інформація - так брехня .. Треба відкрити очі. Хто бажає знати правду, той її буде знати. А Homo Soveticus – страшний звір. А тоді вже треба вчитися працювати як це вже давно навчилися робити на Заході. Щойно повернувся з туру по Бельгії, Голандії…Вони не розуміють ,що таке - дав слово й не зробив… Вони не розуміють, що таке «неможливо зробити». Там є закон, поняття – що це необхідно зробити.
Тобто ви погоджуєтесь з тезою, що хліб – другорядне, головне це слово, дух, ідея?
Безумовно. Неможливо побудувати сильну економіку, поки ми не відчуємо в собі силу громадянина, не зрозуміємо, що від нас багато залежить! Будуть зміни тільки тоді, коли ми вже не будемо тішитися розмовами на кухні, що від нас нічого не залежить, що ми піщинка в величезному морі, що ми нічого не зможемо змінити. Тільки ти відчуєш в собі силу щось змінювати – відразу ж піде результат на краще!
Треба дуже захотіти щось змінити в цьому житті і, якщо ти захочеш то обов’язково вийде, і на тебе подивляться інші, чому він зміг, а ти ні?! І з тебе візьмуть приклад інші!
|
