Сидір Кізін: Житомирська обласна рада має працювати на українців, а не на комуно-олігархічний режим
Автор: Administrator
06.02.2012 12:57
Сидір Кізін
6 лютого 2012
Конференція Житомирської обласної організації ВО "Свобода" одноголосно висунула голову обласної організації Сидора Кізіна кандидатом у депутати по одномандатному мажоритарному виборчому округу №41 з проміжних виборів депутата Житомирської обласної ради. Вибори відбуватимуться по Червоноармійському району 12 лютого. Відомий правозахисник Сидір Кізін розповів, для чого йде на вибори і що робитиме у першу чергу у якості депутата Житомирської обласної ради.
-Чому берете участь у виборах до Житомирської обласної ради?
-На прикладі Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської обласних рад ВО "Свобода" показала, наскільки участь нашої політичної сили є ефективною. Тут головами рад є саме свободівці.
Тим часом ВО "Свобода" не представлена у Житомирській обласній раді, і, як результат, немає кому там захищати інтереси українців. Так, коли торік постало питання захисту Української церкви у Житомирі, а саме передачі приміщення Хресто-Воздвиженської церкви, ніхто в обласній раді не виступив за те, щоб було відновлено історичну справедливість. Так само було з заявами про політичні репресії, які охопили країну. Обласна рада просто мовчала, бо позбавлена людей, які мають сміливість виступити проти комуно-олігархічного режиму. Там, де є наші депутати, ситуація принципово інша.
Наші депутати ніколи не мовчать, коли мова йде про права українців. Депутати від ВО "Свобода" у Житомирській міськраді підтримали страйк працівників Трамвайно-тролейбусного управління, виступили проти закриття міського тубдиспансера, не голосували за прийняття антисоціального міського бюджету. В Олевській міській раді – шість депутатів-свободівців. Завдяки ним було встановлено пам'ятник Олевській республіці та УПА "Поліська Січ", перейменовано знущальні для українців радянські назви вулиць, що вшановували організаторів Голодомору і політичних репресій, ініційовано зміни задля полегшення податкового тягаря для місцевих підприємців. Аналогічні приклади й в інших радах, де є свободівці. Тому ВО "Свобода" висуває власну кандидатуру до Житомирської обласної ради. Крім того, це ще одна можливість донести наші ідеї до жителів області.
-Чи не буде ваша присутність у раді, якщо переможете, подібна до ситуації "і один в полі воїн"? Адже більшість депутатів контролюють "регіонали".
- І одна людина схильна захоплювати уми, надто – об'єднувати довкола себе інших, коли є спільні цінності. Я переконаний, що в обласній раді є патріоти, які хочуть діяти, але потребують додаткової мотивації.
Пригадую, коли я від імені житомирської громади виступав перед депутатами обласної ради щодо згаданої передачі приміщення церкви. Я був вражений, що у залі не знайшлося жодної людини, яка відстоює інтереси Української церкви. Я переконаний, що навіть один депутат-свободівець буде спроможний донести думку громади з важливих питань.
-Зазвичай до рад різних рівнів балотуються чи-то олігархи, чи-то люди, наближені до влади. Чи здатні вони реально виконувати власні обіцянки, яких стає дедалі більше із настанням дати виборів?
-Олігархи йдуть у депутати для лобіювання приватних інтересів. З іншого боку, влада часто використовує відомих і залежних від себе людей. Такі люди за рахунок адміністративного ресурсу можуть потрапити до ради, але там вони вже стають слухняними маріонетками. Ці депутати ніколи не виправдають надій виборців через свою залежність.
Ще ми ніколи не займаємося підкупом виборців, а для цих людей - це звичне явище, бо після виборів їм психологічно простіше зраджувати. Мовляв, ми вам дали "кістку", а тепер будемо займатися своїми справами.
У радах має бути якомога більше фахових економістів і юристів. Я маю 18-річний досвід юридичної роботи, захищаю у судах українських патріотів, журналістів, політв'язнів. Я знаю, як захищати права у суді і перемагати свавілля. Житомирська обласна рада має стати тим самим майданчиком для перемог українських справ.
-Якими будуть ваші кроки у якості депутата Житомирської обласної ради?
-ВО "Свобода" у своїй роботі керується Програмою захисту українців. Як депутат Житомирської обласної ради я буду впроваджувати засади цієї Програми, яка в першу чергу відстоює, як не парадоксально це звучить, права найбільш пригнобленої громади в країні – це українців. З українців здирають останню сорочку, "обдаровуючи" перед виборами подачками, а потім накладаючи на них величезні тарифи за комунальні послуги, високі ціни на товари першої необхідності. Ми не будемо миритися з таким станом справ.
Щодо Червоноармійського району, зокрема, я буду вимагати негайного покращення кадрового забезпечення у медичних закладах. Як відомо, у місцевій лікарні, амбулаторіях немає достатньої кількості спеціалістів, а ті, що є, відправляють людей лікуватися у Житомир. Це неприпустимо! Й висунення від партії влади на цих виборах головного лікаря обласної дитячої лікарні Марченка, який є повним тезкою Президента – Віктором Федоровичем, навряд чи "покращить життя вже сьогодні".
Також в межах області і у Червоноармійському районі слід нарешті навести порядок щодо якості питної води. Досить розкрадати бюджетні кошти на розробку документації цієї програми. У всьому світі вже давно не беруть питну воду з криниць і річок. Відтак я вимагатиму скерування коштів на реальне буріння свердловин та проведення водогонів.
Невирішеним питанням є заборгованість зарплатні на підприємствах Червоноармійська. Я ініціюватиму провести розслідування з цього приводу. Директори, які зневажають працю простих людей, мають бути притягнені до кримінальної відповідальності.
Я відстоюю інтереси українців в судах і цілеспрямовано робитиму це в обласній раді.
Розмовляла Олена Стебельська
"Горе вам!"
Автор: Administrator
04.02.2012 19:02
П'ятниця, 03 лютого 2012, 16:37
до коментарів про Соборність на УП
20 січня 2012 року на "Українській правді" була опублікована моя невеличка стаття під назвою "Моя мрія про Соборність". Деякі читачі прокоментувати цю статтю. Здебільшого вони написали, що годі жити мріями – треба діяти, а один навіть зауважив, що в 1991 році був зроблений живий ланцюг від Івано-Франківська через Львів аж до Києва.
За ці коментарі дуже дякую. Дозвольте тепер стосовно них щось сказати.
Слово "мрія" можна зрозуміти по-різному: або як щось уявне чи вигадане і далеке від дійсності. Але його можна також зрозуміти як щось реальне, щиро бажане, – як бачення, мету. Хочу підкреслити, що це слово я вжив у другому значенні, як мету, що її ми бажаємо осягнути, візію, котру я (чи тільки я?) хотів би бачити здійсненою – щоб усі громадяни України були відкриті одне для одного, почувалися спільнотою.
Живий ланцюг 1991 року – це прекрасний приклад того, що я мав на думці, хоча, може, лише частково, і про це скажу нижче. Підкреслю тут, що живий ланцюг, який маніфестував злуку міст Західної України зі столичним Києвом, не знайшов відповідників у подібних заходах інших регіонів України та їхніх головних міст. А, власне, цього бракувало, і таку недосконалість треба виправити, хоча, може, в інший спосіб.
Те, чого нам сьогодні бракує, є відчуття єдності всіх громадян, підкреслюю – всіх громадян!
І такого відчуття не буде, якщо ми не сприйматимемо іншу особу як таку саму, як я – з такою самою гідністю, з такими самими потребами, з такими самим правами.
Основний поділ у нашому народі полягає саме в тому, що ми механічно всіх ділимо за категоріями, наприклад: всі, хто при владі, – злі, всі не при владі – добрі, всі багаті – злі, всі убогі – добрі, - і ще є декілька подібних стереотипних поділів.
Така класифікація зручна: та чи правдива? Бо бувають сумлінні чиновники, які вболівають за справедливість, і трапляються убогі самолюбні чиновники, які більше прив’язані до матеріальних благ, ніж деякі багачі.
На думку автора цих рядків, основною реформою, яку повинен пережити наш народ, має бути усвідомлення, що всі ми однаково люди, всі сини і дочки України, а наша людяність залежить від нашої особистості та нашого характеру.
Ще одна важлива прикмета цієї реформи – добрим людям допомагати стати ще кращими, а тим, які заблукали, – знайтися. Законовчителеві, який зрозумів приклад доброго самарянина, Ісус сказав: "Іди і ти роби так само" (пор. Лк. 10, 25-37), – а жінці-блудниці – "Іди і більше не гріши" (пор. Ів. 8, 1-11).
Тепер, напевно, хтось скаже, що Ісус на фарисеїв і книжників, які на нього нападали, казав: "Горе вам! ". Такий вислів в українському та інших перекладах з грецького оригіналу звучить дуже жорстоко, майже як прокльон.
Арамейською мовою, якою говорив Ісус, ці слова мають дещо інше значення: "Жаль мені вас". Такий переклад більше відповідає ментальності Того, хто молився за тих, що Його розпинали.
Ісус не приховував вини чи поганих намірів тих, які перекручували Божий закон чи старалися Йому зашкодити, Він їх не вибілював. Він їх картав, але як Той, що прагнув їх навернути.
Так ставитися до людей, які нас кривдять, не легко. Для людини, яка не вірить у Бога, це майже неможливо, однак в Україні є велика кількість християн і взагалі добрих людей.
Ми не змінимо ситуації на краще тільки засуджуючи та проклинаючи. Справжнє відродження нашого народу, з бажаним усіма справедливим правопорядком, може здійснитися лише тоді, коли між нами запанує справжня людяність.
З християнської чи просто з людської точки зору, "тверде слово" дає протилежну реакцію: людина починає боронитися і цілком не готова виправитися. Натомість слова співчуття "жаль мені тебе" роззброює навіть когось дуже злобного.
Немає певності, що він виправиться, але це ймовірно. Як каже часто вживаний тепер образний вислів, краще будувати мости, як мури.
Знову, можливо, хтось скаже, що автор вищенаведених рядків – великий мрійник, далекий від дійсності. Мені не важливо, що про мене думають, говорять чи пишуть, але розчарованим читачам, які сподівалися "твердого слова", раджу прочитати книгу Євангелій.
Олег Тягнибок: Не поділом виборчих округів, а шляхом системних заходів з повалення режиму Януковича ми здобудемо перемогу
Автор: Administrator
01.02.2012 13:09
Олег Тягнибок
1 лютого 2012
"Першочерговим завданням Комітету опору диктатурі є напрацювання стратегії боротьби з режимом та програма дій опозиції в разі здобуття більшості у Верховній Раді України наступного скликання. До узгодження ідеологічних позицій безглуздо торпедувати визначення спільних кандидатів у мажоритарних округах", – заявив лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок.
Також лідер "Свободи" зазначив: "Виборча кампанія розпочнеться лише у липні. Тому до цього опозиція має зосередитись на спільній боротьбі проти політичних репресій, економічного визиску, соціального гноблення та духовного мародерства, що чинить режим Януковича. Також потрібно узгодити стратегію дій після проходження у парламент. "Свобода" ініціюватиме докорінні зміни в політичній, соціальній та економічній системі.
ВО "Свобода" пропонує нашим партнерам по КОДу виробити перелік першочергових законодавчих ініціатив, які є надважливими для всієї України. На наше переконання, це передусім закони:
1) Про імпічмент Президенту (сьогодні немає такого Закону, немає навіть механізму оголошення імпічменту! Потрібно чітко виписати процедуру імпічменту та негайно її розпочати. Автоматично першим рішенням нової Верховної Ради має бути висловлення недовіри уряду Азарова-Тігіпка і його відставка у повному складі.
2) Про заборону торгівлі землями сільськогосподарського призначення. Наступний парламент – у силі зупинити тотальний дерибан української землі, який запланувала влада.
3) Про стратегічні підприємства, який передбачатиме заборону приватизації стратегічних підприємств та повернення у державну власність незаконно приватизованих. Потрібно негайно повернути у державну власність енергогенерувальні та енергорозподільчі компанії та гарантувати державний контроль над природними монополіями, такими як "Укрзалізниця", "Укртелеком", ГТС, підприємства водо- й енергопостачання та ін.
4) Про захист української мови – з обов'язковим іспитом з української мови для держслужбовців.
5) Новий Податковий кодекс: низькі податки – для малого бізнесу, високі – для великого, податок на розкіш, скасування податку на україномовну продукцію і так далі.
6) Про формування судової та правоохоронної систем на нових засадах, зокрема, використовуючи досвід Грузії.
7) Виборчий кодекс, який не дозволить крутити виборчим законом як дишлом (заборона платної політичної реклами, пропорційна система з відкритими виборчими списками, справедливий порядок формування комісій, унеможливлення фальсифікацій,);
8) Про визнання ОУН–УПА. Це – питання історичної справедливості. Українська держава зобов'язана визнати борців за її незалежність.
9) Про денонсацію ганебних Харківських угод Мєдвєдєва–Януковича;
Опозицію мають об'єднати спільні здобутки, якість опору антиукраїнському режимові, а не поділ виборчих округів. Ми разом маємо обрати тих кандидатів, які відповідатимуть визначеним критеріям і підтримуватимуть спільні для опозиції тактичні та стратегічні засади. У цій справі важливо не допустити потенційних зрадників, які після одержання мандату перейдуть на бік режиму Януковича. Під час узгодження спільних кандидатів кожен із них повен публічно підписати зобов'язання підтримати пакет вищевказаних законодавчих ініціатив.
Не зважаючи на різні ідеології та програми, об'єднані опозиційні сили мусять виробити спільний план. Не поділом виборчих округів, а шляхом системних заходів з повалення режиму Януковича, припинення грабунку України і недопущення реваншу ми здобудемо перемогу".
Прес-служба ВО "Свобода"
Герої Крут: боротьба за Україну триває (на прикладі Чину Аверкія Гончаренка)
Автор: Administrator
29.01.2012 11:40
Олег Тягнибок Голова ВО "Свобода"
29 січня 1919 року під станцією Крути зійшлися два світи, дві ідеї: світ незалежної європейської держави та агресивна навала московського імперіалізму під новітньою маскою большевизму. Та в кожних глобальних подіях є особистості, які в своєму протистоянні, навіть заочному, стають їх виразниками. Якби сьогодні знімати кіно про Крути – головними героями напевно стали би сотник Аверкій Гончаренко з українського боку та Йосиф Сталін з боку московсько-большевицьких агресорів: уродженець Чернігівщини, командир українських частин у бою під Крутами – новітніх спартанців, що власними тілами захистили Київ та відстояли честь Нації, та народний комісар у справах національностей в лєнінському Совнаркомі – куратор "українського напрямку" в уряді большевиків. Перший боровся за своє право на вільне життя у своїй, Богом даній, країні, другий – під виглядом "нового світового устрою", "всесвітньої пролетарської революції" ніс смерть і поневолення. Перший керував українськими військами особисто, другий – послав на Україну армію Муравйова та Антонова-Овсієнка. Перший бився власноруч – на боці другого були дивізії зайд і перевертнів з українськими прізвищами.
Агресія на Україну і героїчний чин крутянців сталися після ультиматуму, який у грудні 1917 року большевики висунули Центральній Раді. Під ультиматумом, окрім прізвищ Лєніна та Троцького, стояло і прізвище Сталіна. Він був куратором першого большевицького уряду в Україні, утвореного 26 грудня 1917 р. у Харкові переважно з чужинців під назвою "Народній Секретаріят", а після його самоліквідації – в грудні 1918 року поза межами України, в Курську, нашвидкуруч "змайстрував" новий симулякр уряду під назвою "Врємєнноє рабоче-крєстянскоє правітельство України". Його головою призначив спершу москаля з Києва Ґеорґія Пятакова, а згодом – болгарина Христіяна Раковського. Українців до влади не допускав...
Як бачимо, у цьому питанні і нинішній президент України, і його камарилья разом з обслугою, без сумніву, перебувають "під кураторством" Сталіна. Щоправда, новітні муравйови ведуть наступ на Україні не з боку північно-східного кордону, а з урядового кварталу між Банковою та Грушевського...
В історії заочного протистояння Йосифа Сталіна та Аверкія Гончаренка було декілька епізодів, один із яких розгортається вже після смерті обох.
Аверкій Гончаренко цих змагів не програв. Зазнавав поразок у локальних боях. Але по смерті вийшов переможцем у глобальній битві за Свободу та Незалежність України.
29 січня 1918 року під Крутами завдяки умілому командуванню Аверкія Гончаренка українці відбили фронтальні атаки большевицької орди, завдавши їй великих втрат. Коли вороги, маючи кількаразову перевагу, не змогли знаскоку оволодіти позиціями українців, вони спробували оточити українське військо. Сотник Гончаренко дав наказ пробиватися до потяга, який стояв позаду за два кілометри від станції Крути. Це рішення досвідченого бойового старшини врятувало більшу частину української військової групи у бою під Крутами. У цей день Юнацький курінь втратив убитими 250 стрільців і 10 старшин. Студентська сотня втратила 30 стрільців, які, відступаючи, заблукали в темряві і пішли на освітлену станцію Крути, вже зайняту ворогом. Юнаків захопили в полон і наступного дня розстріляли, добиваючи багнетами.
Вранці 30 січня вояки Юнацького куреня та Студентської сотні повернулися потягом із Крут до станції Бровари, де зустрілися з командиром Слобідського Коша Симоном Петлюрою і за його наказом повели наступ на "Арсенал" у Києві. Відвага і стійкість молодих стрільців Юнацького куреня й Студентській сотні затримали наступ окупантів на Київ. Завдяки цьому Січові Стрільці під керівництвом Євгена Коновальця разом з іншими військовими частинами, вірними Центральній Раді, змогли придушити большевицьке повстання на заводі "Арсенал". Загалом кількаденна затримка ворога під Крутами дозволила українцям домогтися початку визнання з боку інших держав саме Української Народної Республіки, а не большевицької маріонеткової держави на території України.
Аверкій Гончаренко не змириться з невдачею Перших визвольних змагань. Тому вдруге він стане на прю проти Сталіна в розпал Другої світової війни. У віці 53 років із завзяттям заходиться організовувати українську мілітарну потугу – Першу Дивізію Української Національної Армії. Буде одним з її командирів. Пройде разом із побратимами увесь хресний шлях борні за Незалежну Україну проти ката Сталіна.
Сьогодні вони знову повернулися на Україну. Аверкій Гончаренко і його побратими стали частиною національного міфу про новітніх спартанців, вояків, що без роздуму готові "душу свою покласти за друзів своїх", символами незламності, спраги, боротьби і лету до Незалежності. Про них складено пісні, їхніми іменами називають вулиці міст і селищ як на заході, так і на сході України. Аверкій Гончаренко вкорінюється у пам'яті своїх земляків як народний герой.
Водночас московська окупаційна адміністрація в Україні відроджує культ Сталіна, відкриваючи своє істинне обличчя. Адже лише наївний повірить, що без дозволу Банкової з'явився ідол Сталіна в Запоріжжі чи без вищого "благословення" репресує все українське московський опричник, прихований сталініст Табачнік. Продовженням цієї історії стали останні події у Дніпропетровську, де місцеві депутати навідріз відмовилися перейменувати вулиці, названі іменами організаторів Голодомору, натомість, внесли в місцеву топоніміку ім'я Леоніда Брєжнєва. А вчора донецький суд, який традиційно заплющує очі на антиукраїнські шабаші, заборонив проводити заходи пам'яті Героїв Крут.
Але що більше звіріють новітні сталіністи, то твердіше у свідомості народу вкорінюється розуміння, хто ж дійсно є нашими правдивими Героями.
Укорінюються в народній свідомості і переконання, що Нація мусить завжди бути готовою збройно захистити себе, мусить мати мілітарний Дух. І тоді Третя українська революція, революція соціальної та національної справедливості стане для українців переможною.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на www.pravda.com.ua
Президент підписав неконституційний Закон – ініціюватиму подання до Конституційного Суду
Автор: Administrator
27.01.2012 16:18
Борис Тарасюк Народний депутат, голова Народного Руху України
27 січня 2012
Вчора Президент підписав Закон "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України" (щодо суб'єктів права законодавчої ініціативи щодо денонсації міжнародних договорів України), відповідно до якого народні депутати України втратили право законодавчої ініціативи щодо законопроектів про денонсацію міжнародних договорів.
Як тільки провладна більшість у Верховній Раді 11 січня цього року прийняла цей закон, я висловив позицію, що з юридичної точки зору, цей закон є неконституційним, оскільки він звужує конституційне право законодавчої ініціативи народних депутатів.
Наголошую, що обмежити право законодавчої ініціативи може лише Конституція України, а не Регламент Верховної Ради.
Зрозуміло, що, коли рейтинг партії влади і особисто Януковича стрімко падає, вони намагаються убезпечити свої антидержавницькі "напрацювання" від невідворотної денонсації, зокрема, сумнозвісну "харківську угоду", відповідно до якої Росії було "подаровано" право до 2042 року "задарма" базувати свій Чорноморський флот у Криму.
Окремо зауважу, що в ході розгляду документа в парламенті четверо з семи авторів закону – народні депутати Олег Білорус, Ігор Гринів, Олексій Логвиненко, Євген Добряк (усі – "БЮТ-Батьківщина") – відкликали свої підписи.
Тому, як і обіцяв, ініціюватиму подання до Конституційного Суду про визнання неконституційним внесення цих змін у Регламент Верховної Ради.
Ми зобов'язані повернути народним депутатам України право ініціювати денонсацію антиукраїнських міжнародних договорів і після перемоги демократичних сил денонсувати "харківську угоду".
